Невідправлений лист
Якось я прочитав кілька історій, в них розповідалося про людські страждання, мене це глибоко вразило, я відчув їх біль, була думка «ці історії вигадка», та наступною була «на світі десь страждають люди». Це не давало мені спокою, кажуть в своїх страждання люди винні самі, карма, причинно-наслідковий зв'язок, чи відповідальність людства (здебільшого причиною страждань людини є інші люди, іноді навіть не бажаючи того ми змушуємо людей страждати, але якщо б принаймні всі люди не хотіли спричиняти страждання іншим людям, страждань стало б менше), та мої знання про це не забрали того що коли я думав про біль інших людей мені теж було боляче. Перед всім цим я читав статтю про картарсис, і я подумав «це класно», варто бути обережним з бажаннями. Тепер я не можу бути щасливим знаючи що на світі страждають люди. Знаєш, десь в мені була думка «життя не може вразити мене», «я знаю як жити і не страждати, за будь-яких обставин», життя знайшло спосіб показати що я помилявся. Я попросив Бога забрати це, занадто боляче, можна сказати що вступив в дію мій захисний механізм, мені було страшно йти далі цим шляхом, я знайшов полегшення в думці що люди самі обрали все що відбувається з ними, їх бажанням є пережити це. Ведичні релігії кажуть що джива сама обрала матеріальний світ, чи прийшла у цей світ зіграти свою гру. Якщо б люди знали це вони б не страждали, та за Станіславським гра потребує повного перевтілення. Зрештою мої страждання є марні оскільки вони не несуть нікому полегшення. Все це заспокоює мене, хоча й не забирає того що мені боляче бачити страждання інших людей, і думати про це. Мабуть найпростіше було б сказати що те що відчуваю я є неправильним та я не можу, Ісус плакав, Будда обрав залишитись в цьому світі заради інших людей, Крішна втішав Арджуну. Кажуть щастя є мірою наближення до істини, я не можу зрозуміти в чому я помиляюся. Я хотів би щоб на світі не існувало страждань, можливо варто створити якийсь світогляд який би навчав людей не страждати, але мабуть це було б нещиро, мета світогляду пояснити світ. До того ж на світі існує багато світоглядів та релігій які вчать людей бути щасливими. Можливо, спробувати показати страждання інших людей так як їх бачу я, можливо завдяки цьому люди стануть задумуватися над своїми вчинками та словами, можливо після цього вони не бажатимуть ставати причиною страждань інших людей, але це означає засмутити їх, змусити страждати когось заради того щоб на світі було менше страждань, це якось неправильно, хоча, мабуть, це найпростіший спосіб щось змінити. Я не є людиною дії, в дитинстві я якось задумався над що краще «знати і не робити» чи «робити і не знати», я обрав перше, можна сказати бажання збулося. Людина це наче багатоповерхова будівля, кожен поверх це шар її сутності, те що я описую тут мабуть це один з моїх найвищих поверхів, та я не лише тут, я також є на нижніх поверхах, іншими словами це описується в концепції чакр (кожна чакра відповідає за певні бажання, бажання людини залежать від того на якій з чакр скільки сконцентровано уваги), про це ж говориться і в концепції піраміди Маслоу. Знаєш можливо я пишу про слабкість для того щоб виправдати те що я нічого не роблю для того щоб змінити цей світ, та зрештою це вказує на слабкість, коло замкнулося. Ось так я стою, споглядаючи страждання інших, відчуваючи їхній біль, і нічого не змінюючи, втікаючи від власних думок і навіть намагаюся виправдатись. Мабуть краще мовчати про це, та я надто слабкий для цього.